— Діду, дайте вашої сокири, я дров наколю, а то наша тупа-тупа. — Бери, тільки на тій колоді, в яку ти цвяхів понабивав, не рубай. — Добре, діду. А коли приніс хлопець сокиру, вона була, як пилка. — Що ти зробив, я ж тобі казав, не рубай на колоді з цвяхами! — А я, діду, на тій колоді не рубав, я рубав на камені, що коло хати лежить.
Питають якось у сторожа: — І ото вам не боязко сторожувати темної ночі? — Боязко, боязко,— зізнається старий,— але тільки доти, доки не засну, а тоді—байдуже!
Восьмирічний хлопчик, повернувшись зі школи, розповідав батькові: — Мишко сказав сьогодні про вчителя дуже погане слово. — Яке? — Адже ти мені не дозволяєш говорити погані слова: ти скажи всі ті, які ти звичайно вживаєш, а я в потрібний момент покашляю.
Прокинувшись вранці й оглянувши себе в люстерко, чоловік питає дружину: — А що ти подумала, коли я вночі повернувся з синцем під оком? — Нічого не подумала,— одказує та.— Бо коли ти повернувся, синця ще не було.
Жінка. Ох, я вже не засну! Мені снилося, що в кімнаті — миша. Чоловік. То нехай тобі досниться ще й кіт, і спи спокійно далі. |
